Пайза

(японське просо, китайське просо, просянка) — Echinochloa frumentaceae — належить до групи просовидних культур родини злакових. Характерною особливістю розвитку пайзи є інтенсивне кущіння. Висота рослин 150—200 см, облистненість хороша. Зерно використовують для харчових цілей у вигляді крупи та хлібних виробів, для виробництва спирту, як корм для птиці, у розмеленому вигляді — для свиней та інших свійських тварин. Зелену масу та сіно охоче поїдають тварини, а полову і солому повністю використовують на корм. Пайза належить до теплолюбних культур, висівають її при прогріванні ґрунту на глибину 5 см до 10—12 °С. Спосіб сівби суттєво впливає на продуктивність пайзи. Урожай зеленої маси пайзи при широкорядному способі сівби менший, ніж при стрічковому, незалежно від строків сівби. Великий вплив на врожайність зеленої маси мають добрива. Внесення аміачної селітри в нормі N60/га сприяє підвищенню врожайності. Підвищення норми азоту до 90 кг/га д.р. малоефективне. Пайза формує достатньо високий урожай насіння. При визначенні посівних якостей насіння слід враховувати, що воно має тривалий період післязбирального дозрівання. Таким чином, пайза — перспективна кормова культура, яка формує високий урожай зеленої маси та насіння. Зважаючи на те, що пайзу можна висівати в кілька строків, а період збирання — від початку викидання волоті до молочно-воскової стиглості, строк її використання становить від середини липня до настання осінніх заморозків.